Так, сьогодні, нарешті, ми побачили сонечко, за яким вже дуже скучили. І не страшно, що на дворі -7°С, та ще й пронизливий вітер. Але на відміну від приказки, що зимою сонце саітить, а не гріє, але в цьому випадку, воно як раз гріє, не фізично, звичайно, а гріє душу.
Природа теж, немов ожила, і здається, напувається сонячними променями кожну хвилинку, і серед цієї природи і наче сам заряджаєшся. Так, іноді достантньо і одного сонячного дня серед зими, аби набраись сил і терпіння знову передивати похмурі тижні. Влітку так на сонечку не погуляєш )))
