Поки ми усі силимо без світла, тренерка з спорту вигадує усілякі ноухау, шоб дітлахи не відчували себе скуто в темряві. Адже їм може і цікаво сидіти в напівтемних наметах і гортати книги під світоом ліхтарів, та триває це не так вже і довго. Їм знову зачеться вилізти з напівтемряви і при світлі усіх ламп робит, що заманеться.
Так і на тренуваннях. Відсиджуватися дома без світла не дуже хочеться і поки ж сила і бажання займатись, їдемо в зал. Десь генератор, десь енергозберігаючі потужні ліхтарі, а ще й музика на батарейках, і все наче в порядку. Ніби й немає відключеного світла. Дома поки таку обстановку забезпечити не виходить. Мені і самій на голову тисне ота темрява по пів дня. Надто ж рано темнішає, ще й світла немає.
Психологічно, напевно, нам потрібне денне світло, а ввечері не просто якісь там романтичні ліхтарики, а хоча б якась потужніша лампа, від якої є відчуття освітленості, а не сліпоти. Ну, сподіваюсь, китайські штуки дрюки для підтримки електоенергії трішки допоможуть, буду їх випробовувати завтра. А поки день тренувань триває, в освітленій кімнаті з музикою і настрій трішки пішов догори.
