Мдда, згадала баба як дівкою була...))) Сказала б моя бабця) Та що ж зробиш, час тепер такий, і мусять батьки чи родичі, чи хто там в кого є з родини, особливо якщо свідомий, і хоче тим дітям не тільки нєрви робити через примус вчити уроки, а й хоче якісь емоції в їхніх головах толкові викликати, то ті звичайно роблять дивні вчинки по віднощенгю до себе і прекрасні вчинки по відношенню до дітей.
Ну ця вся демогогія і оди звичайно в мою сторону, бо я зробила подвиг, приїхала за своєю хрещеницею, яка ну просто як злопчик, полюбляє футбол, це мала фанатка футболу. Вона розбирається в цих футбольних штуках дрюках на рівні дорослих дядьків. Обожнює Мессі і Кріштіано Роналдо. Купила собі форму з їхніми прізвищами. І от їй впало на голову бажання сходити на футбол. Такі щирі бажання і в такий не слушний час, подумала я.
І зрозуміло, що їй немає з ким піти. А дитя так хоче. Та чому б ні, вирішила я. Заради дитини, в ролі секюріті, навіть як я не шарю, то хоч просто подивлюсь на людей, як кажуть у нас в селі🤣 Ось і постановили, підемо, але на матч, який буде ще вдень, щоб норм дрбратись і до стадіону і назад додому. Нашубкались ми як капусти, щоб не померзнути там як собаки, взяли тормозок і пішли. Усі деталі я розповідати не буду, бо ж кажу - не шарю. Та дитя було таке щасливе, що і змерзнути там було б не обідно. Тому тримайте пару фоток для емоцій.