Lviv. Unaesthetic photo collection. Monomad challenge

Hi friends!
Today I will have strange, unaesthetic photos.
Because war cannot be aesthetic. It is ugly and cruel. But we fix it for the memories of future generations. There is a war in my country. It also affected my city of Lviv, because a few days ago the enemy fired rockets at some industrial facilities. The center of my city is a UNESCO World Heritage Site. There are many old houses and churches from the Gothic, Renaissance and Baroque. Lviv is a small pearl of European architecture.

But that doesn't mean my city is safe from bombing. After all, orcs (as we now call russians) are not interested in culture, they are not interested in the importance of human life.
So, from the first days of the war, our city saves various ancient sculptures from possible intervention. At first they were dressed in a fire-fighting fabric... It's such a strange feeling! It's as if I found myself in a movie about the apocalypse. Later they were "dressed" in a metal fence. The windows of the lower floors in the churches or in our Town Hall were covered with sand sack or also covered with metal sheets. Right now I understand how important every detail is in the beauty of my city.

Привіт, друзі!
Сьогодні у мене будуть дивні, неестетичні фото.
Бо війна не може бути естетичною. Вона потворна і жорстока. Але ми фіксуємо її на згадку майбутніх поколінь. Війна є у моїй країні. Вона зачепила і моє місто Львів, адже кілька днів тому вороги обстріляли ракетами деякі промислові об'єкти. Центр мого міста належить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут є чимало старих будинків та церков з епохи Готики, Ренесансу і Бароко. Львів це є маленька перлина європейської архітектури.
Але це зовсім не означає, що моє місто застраховане від бомбардувань. Адже орків (як тепер ми називаємо росіян) не цікавить культура, не цікавить важливість людського життя.
Отож наше місто вже з перших днів війни підготувало до можливого втручання різні старовинні скульптури. Спочатку їх одягнули у протипожежну тканину... Це така дивне відчуття! Ніби я опинилась у якомусь фільмі про апокаліпсис... Згодом їх закували у металеву огорожу. Вікна нижніх поверхів у церквах чи в нашій Ратуші закрили пісками з мішком або теж забили листами з металу. Саме тепер я розумію наскільки важлива кожна деталь у красі мого міста.

Yesterday was a great day and I specifically went to the center to take these photos (although some were taken at the beginning of the war a month ago). When I arrived, I realized two things. First, there are a lot of people in the city center. In recent years, due to kovid19 and the constant quarantine there were quite a little tourists. And now instead of tourists there are migrants from other regions of Ukraine. They left their homes, fleeing the war... And now they are trying to lead a normal life.
Secondly, I realized that I must be a little sick. I didn't have the strength to walk or even take photos... I often sat on benches and looked around. The world looked very sharp and clear, the bright sun created thick shadows.

I would like to take this route again when all this is over and show you what is hidden under these fences. Such a unique creative task!
In the meantime, thank you for your attention!
Stay with Ukraine 🇺🇦

Вчора був чудовий день і я спеціально поїхала у центр, щоб зробити ці фото (хоча деякі були зроблені ще на початку війни місяць тому). Приїхавши, я зрозуміла дві речі. По-перше у центрі міста дуже багато людей. Останні роки у зв'язку з ковід19 та постійними карантинами туристів було досить мало. А зараз замість туристів тут ходять переселенці. Вони кинули свої домівки, утікаючи від війни... І зараз стараються вести нормальне життя.
По-друге, я збагнула, що мабуть є трохи хвора. У мене не було сили ходити чи тим більше робити фото... Я часто сиділа на лавочках і оглядала все навколо. Світ виглядав дуже гострим і чітким, яскраве сонце створювало густі тіні. Я розглядала давно знайомі деталі будинків і постаті людей, які бродили туди сюди... Відчувала, що трошки випадаю з реальності.
Я б хотіла, коли усе це закінчиться, ще раз пройти цим де маршрутом і показати вам, що заховане під цими футлярами? Таке своєрідне творче завдання!
А поки що дякую вам за увагу!

---

See you!This is my entry to the Monomad challenge by @monochromes and @brumest.

---