Чи можна конфіскувати тварину?

Вітію всіх власників тваринок! Пам’ятаєте, як в мережі з’явилася інформація про продаж з аукціону собак, що були конфісковані у власників. Повідомлення викликало обурення певної частини спільноти, особливо після «поради» одного з можновладців громадянці продати собаку аби сплатити борг за комунальні послуги. Всі подальші ствердження, що тварин було вилучено у власників не за борги, а у зв’язку з неналежним утриманням , мало чим допомогли і практично нікого ні в чому не переконали. Дійсно, статті, що з’явилися у мережі, містять дуже суперечливу інформацію не стільки з точки зору права, скільки з позиції здорового глузду, адже, на мій погляд, продаж з аукціону, наприклад собаки, яка скоїла напад на людину, досить незрозуміла практика, оскільки така тварина вимагає, насамперед, проходження курсу з корекції поведінки і навіть після цього власник такого собаки має мати спеціальні знання та навички задля уникнення повторення такої ситуації. Або тварина, що зазнала жорстокого поводження з боку господаря. Ви колись бачили таких тваринок? Дуже часто вони вимагають тривалої реабілітації не лише що стосується фізичного, але й психічного стану. До цього слід також додати, що ніщо не заважає попередньому власнику повернути собі тварину через цей самий аукціон з усіма можливими наслідками.
Що являє собою ситуація з правової точки зору. Потрапляння тварини у якості лоту на аукціон є безпосереднім наслідком її конфіскації у власника. Таке цілком можливо, адже відповідно до ч. 1 ст. 180 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), тварини є особливим об’єктом цивільних прав і на них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. У якості закону, що встановлює правила поводження з тваринами, база законодавства Верховної Ради України дає відсилку на Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» , який, у свою чергу, розширює цей перелік, включаючи до нього Кримінальний кодекс України (далі — КК України) та Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від інфекційних хвороб».

Загалом можна виділити три групи правових підстав для конфіскації тварин, що можуть існувати, у тому числі, в їх комбінації: конфіскація тварини у зв’язку з жорстоким поводженням; конфіскація тварини у зв’язку з порушенням правил щодо об’єктів тваринного світу; конфіскація тварини у зв’язку з порушенням правил утримання, що призвело до наслідків, передбачених законодавством.

Конфіскація тварини у зв’язку з жорстоким поводженням. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у ст. 1 дає визначення жорстокого поводження з тваринами як знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило мучення, завдало їм фізичного страждання, тілесні ушкодження, каліцтво або призвело до загибелі, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення домашніх та сільськогосподарських тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин. Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження гуманного ставлення до тварин» від 22 червня 2017 року визначення поняття жорстокого поводження з тваринами було дещо розширено, оскільки раніше виглядало наступним чином: «жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів».
Стаття 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначає основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме:
– жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;
– забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
– можливість припинення права власності та інших речових прав на тварин у разі жорстокого поводження з ними;
– заборона жорстоких методів умертвіння тварин;
– утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.
Правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість, містяться у розділі ІІІ Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» .
Так, відповідно до цих правил при поводженні з тваринами не допускається:
– використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;
– примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;
– нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;
– використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.
При проведенні больових процедур обов’язкове застосування знеболюючих препаратів.
Забороняється:
– розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють їм страждання;
– розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;
– примушування до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання собак мисливських порід, інших ловчих звірів та птахів для полювання;
– проведення генетичних змін на тваринах;
– застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу;
– інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.
Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» також визначаються правила поводження з мисливськими тваринами при полюванні на них (ст. 20); правила поводження з тваринами в сільському господарстві, скотарстві, у рибному господарстві, при отриманні продукції тваринного походження (ст. 21); правила поводження з домашніми тваринами, що виключають жорстокість (ст. 22); правила поводження з тваринами, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини (ст. 23), у тому числі положення стосовно вилову та тимчасової ізоляції домашніх тварин (ст. 24); правила поводження з тваринами, що використовуються у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля (ст. 25); правила поводження з тваринами, що використовуються в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, виробництві біологічних препаратів (стаття 26). Стосовно жорстокого поводження з тваринами при здійсненні будь-якого з зазначених видів діяльності можна казати нескінченно. Лише діяльність цирків неодноразово ставала приводом для петицій зоозахисних організацій, не кажучи вже про такі грубі порушення законодавства, як організація собачих або пташиних боїв, відверто протизаконна діяльність догхантерів тощо.
Стаття 12 зазначеного Закону «Особливості права власності та інших речових прав на тварин» встановлює, що право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог цього Закону і що, у разі жорстокого поводження с тваринами, зазначені права можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації. Причому питання про конфіскацію тварин у разі жорстокого поводження з ними може ставитися також громадськими організаціями, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження. Так, відповідно до ст. 34 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», такі організації ставлять перед відповідними органами державної влади питання про конфіскацію тварин та відповідальність осіб, які їх утримують, відповідно до чинного законодавства, у разі виявлення фактів жорстокого поводження з тваринами.

Слід відмітити, що підхід законодавця щодо можливості конфіскації тварини у разі жорстокого поводження з нею навряд чи можна вважати цілком послідовним. Так, крім Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», законодавством України передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Як Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУАП), так і Кримінальний кодекс України (далі – КК України) містять статті з однаковою назвою — «Жорстоке поводження з тваринами».
Ст. 89 Жорстоке поводження з тваринами КУАП встановлює наступне:
Жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин, -
тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Ті самі дії, вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, пропаганда жорстокого поводження з тваринами –
тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Насильницькі дії стосовно тварин, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, -
тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Як бачимо, конфіскація тварини прямо передбачена санкцією цієї статті, але за умови, що «перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я». Враховуючи стан захисту тварин в нашій країні в цілому, здається, що така обмовка законодавця є зайвою, оскільки справи про жорстоке поводження з тваринами доходять до суду лише коли становище тварини стає вже настільки нестерпним як для неї, так і для оточуючих, які бачать все це, що привертає увагу правоохоронних органів.

У свою чергу, ст. 299 Жорстоке поводження з тваринами КК України взагалі конфіскації тварини не передбачає:

Жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій -
караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, -
караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Причому це може бути і власник тварини. Об’єктивна сторона може полягати як в діях, так і в бездіяльності, тоді як суб’єктивна сторона характеризується умислом.
Нагадаємо, що у 2017 році редакцію статті було змінено. З одного боку, законодавець робить акцент, що протиправні дії можуть бути спрямовані і на безпритульних тварин, що є позитивним. Але ця нова редакція має і величезний недолік, адже фактично повертається до принципів ст. 207-1 Кримінального кодексу 1960 року, що також вимагав настання матеріальних наслідків у вигляді каліцтва або загибелі тварини.
Крім того, у ч. 2 ст. 299 КК України йдеться скоріше не про захист тварин від жорстокого поводження, а про захист малолітніх осіб від «небажаних емоцій». І тут знов такі необхідно звернути увагу на два моменти, необхідні для настання відповідальності за цією частиною. По-перше, особа, що вчиняє злочин, має усвідомлювати, що робить це в присутності малолітньої особи і, по-друге, сама малолітня особа має усвідомлювати те, що відбувається.

Слід відмітити, що кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами передбачена ст. 299 КК України , яка розміщена у розділі ХІІ КК України «Злочини проти громадського порядку та моральності».
Під моральністю у юридичній літературі розуміється «сукупність суспільних відносин, що визначають уявлення у цьому суспільстві про добро та зло, про пристойне та непристойне, про гуманне та негуманне, про справедливе та несправедливе» , також моральність визначають «загальновизнані приписи та оцінки, підкріплені системою масового прикладу, звички, звичаю, суспільної думки». Вважається, що суспільна небезпека злочинів проти моральності полягає у їх негативному впливі на поведінку конкретних осіб. Так, Р.Б. Осокін пише: «Вивчення особливості злочинця … свідчить про те, що великий відсоток осіб, які скоїли насильницькі або корисно-насильницькі злочини, будучи у неповнолітньому віці, та неодноразово знущалися з тварин. Жорстокість приймала у цих осіб стійкий характер та перетворювалась у рису особистості, що в майбутньому сприяло вчиненню злочину». С.К. Шаззо зазначає, що «суспільна небезпека такого злочину полягає у тому, що жорстокість по відношенню до тварин, знущання з них, сприяє формуванню у громадян, особливо підлітків та молоді, почуття байдужості до страждань живих істот, що породжує під час агресивність та насильство по відношенню до оточуючих, вандалізм, знущання з людей».

В цілому такий підхід є визнаним у світі і існує досить давно. Так відповідна норма містилася ще у Кримінальному уложенні 1903 року, ст. 287 якого встановлювала відповідальність за спричинення марних страждань домашнім тваринам. Характеризуючи це положення, М.С. Таганцев писав: «навіть жорстоке поводження з тваринами, що карається за ст. 287, має своїм об’єктом не тварину як таку, а інтереси народної моральності, ображення співчуття, небезпеку огрубіння почуттів тощо. Це доводиться як місцем, що відведене цієї статті, так частково і текстом закону, якій каже лише про відповідальність за спричинення марних страждань тваринам, але зовсім не захищає недоторканності життя та здоров’я тварини» .
Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами містилася в українському законодавстві і за часів радянської влади. Так, зокрема, ст. 89 Кодексу про адміністративні правопорушення встановлювала, що жорстоке поводження з тваринами, що спричинило їх загибель або каліцтво, а так само мучення тварин — тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі до п’ятдесяти карбованців.
Кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами вперше було запроваджено до національного законодавства Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 квітня 1988 року №5822-ХІ «Про кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами».
Враховуючи побажання трудящих, пропозиції громадських організацій про посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами і беручи до уваги, що такі дії несумісні з мораллю соціалістичного суспільства і завдають шкоди справі виховання громадян, особливо дітей, Указ № 5822-ХІ постановив: встановити, що жорстоке поводження з тваринами, що спричинило їх загибель або каліцтво, а так само мучення тварин, вчинені особою, до якої протягом року було застосовано адміністративне стягнення за такі ж дії, тягнуть за собою кримінальну відповідальність у вигляді виправних робіт на строк до шести місяців або штрафу у розмірі до ста карбованців. Кримінальний кодекс від 28.12.1960 було доповнено ст. 207-1 «Жорстоке поводження з тваринами» відповідного змісту. Згодом до статті було внесено зміни і передбачені нею дії стали каратися виправними роботами на строк до шести місяців або штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної плати. Як бачимо, про можливість конфіскації тварини і, таким чином, забезпечення її захисту від подальшого жорстого поводження з нею з боку власника, в законодавстві тих часів не ішлося, отже таку можливість, передбачену сучасним законодавством, можна вважати прогресивним кроком.

Для порівняння: у Сполучених Штатах Америки мешканця м. Мілуокі було засуджено до 21 року ув’язнення за розправу над кішкою. А в цілому у 37 штатах жорстоке поводження з тваринами прирівнюється до особливо тяжких злочинів . В інших країнах санкція за жорстоке поводження тваринами може дорівнювати: у Канаді — двом, у Німеччині — трьом, у Латвії — чотирьом рокам ув’язнення. Такий підхід вбачається виправданим. Навіть з позиції безпеки суспільства, оскільки, як слушно вказує Р.Б. Осокін, «жорстоке поводження з тваринами призводить до деформації психологічних якостей людини та моральної деградації особистості, створенню поживного середовища для вчинення більш тяжких злочинів.
Слід також звернути увагу на те, що ні власник (коли не він є суб’єктом злочину), ні сама тварина (на яку поширюється правовий режим речі) не визнаються потерпілими при вчиненні такого виду злочину. Звичайно, у разі, якщо йдеться про жорстоке поводження, що спричинило загибель тварини, яка належить третій особі, можна намагатись притягнути злочинця до відповідальності на підставі ст. 194 КК України як за умисне знищення або пошкодження чужого майна. Але слід пам’ятати, що склад цього злочину є матеріальним и вимагає спричинення шкоди у великому розмірі. Крім того, можна вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди (зокрема, на лікування тварини) у порядку цивільного судочинства, якщо у власника після пережитого вистачить на це моральних сил.

Конфіскація тварини у зв’язку з порушенням правил щодо об’єктів тваринного світу. В даному випадку йдеться насамперед про хижих тварин та птахів, тварин та птахів, занесених до Червоної книги та зоологічні колекції.
Поняття об’єктів тваринного світу міститься в ст. 3 «Об’єкти тваринного світу» Закону України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року . Поняття об’єктів тваринного є ширшим за просто поняття тварин, яке включає, зокрема, продукти життєдіяльності диких тварин. Щодо саме тварин, то до об’єктів тваринного світу відносяться «дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі» .
Ст. 63 зазначеного Закону встановлює, що дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, що ввезені на територію України або вивозяться за її межі з порушенням законодавства, підлягають у встановленому законом порядку конфіскації або безоплатному вилученню і реалізуються згідно з правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини. У разі вилучення незаконно добутих живих тварин повинні бути вжиті заходи щодо їх збереження, і за можливості - повернення у природне середовище.
У свою чергу, КУАП встановлює, що:
конфіскація може застосовуватись за

незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів тваринного світу, в тому числі зоологічних колекцій (включаючи тих, що занесені до Червоної книги України або охорона і використання яких регулюється відповідними міжнародними договорами України) - ст. 88 КУАП;
порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу або правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах, - ст. 88-1 КУАП;
порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними – ст. 88-2 КУАП.
конфіскація застосовується за
порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу вчинені щодо об’єктів тваринного або рослинного світу, які перебували в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, занесених до Червоної книги України, або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України - ст. 88-1 КУАП;
незаконне або з порушенням встановленого порядку вилучення з природного середовища тварин, види яких занесені до Червоної книги України, а також порушення умов утримання (вирощування) тварин цих видів у зоологічних парках, інших спеціально створених штучних умовах, що призвело до їх загибелі, каліцтва (пошкодження) – ст. 90 КУАП.
Для орієнтиру слід зазначити, що питання утримання та розведення диких тварин, регулюється Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30 вересня 2010 року № 429 «Про затвердження Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах» , а дельфінів – Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 6 грудня 2012 року № 622 «Про затвердження Правил і норм утримання дельфінів в умовах неволі» . Що стосується тварин, занесених до Червоної книги України, то їх перелік затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 17 червня 2009 року №313 «Про затвердження видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ)» .
Конфіскація тварини у зв’язку з порушенням правил утримання, що призвело до наслідків, передбачених законодавством. У даному випадку йдеться про ст. 154 КУАП, ч. 2 якої встановлює конфіскацію собак і котів у разі їх тримання у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях, якщо ці дії спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, або були скоєні повторно протягом року.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування. Так, наприклад, Правилами утримання собак та котів в м. Києві забороняється утримувати собак та котів у місцях загального користування (коридорах, приміщеннях підвального типу, на сходах, горищах тощо) .
До основних питань, які виникають при утриманні тварин, слід віднести також питання кількості тварин, що можуть утримуватись та питання стосовно основних правил, яких має дотримуватись особа, що утримує тварину, задля уникнення порушення прав третіх осіб.
Сьогодні законодавство не встановлює обмежень у кількості тварин, що можуть утримуватись особою з мотивів інших, ніж санітарно-епідеміологічне благополуччя населення та можливість створення необхідних умов для самих тварин.
У радянському законодавстві існувало два види обмежень стосовно кількості тварин, яких можна було утримувати. Перша група обмежень, якої у сучасному законодавстві немає, була викликана особливостями соціально-економічного строю і стосувалася, перш за все сільськогосподарських тварин. Друга група обмежень, як і сьогодні, стосувалася дотримання санітарно-гігієнічних норм та забезпечення безпеки людей. Так, у якості прикладу можна навести Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР від 17 червня 1980 року. Правилами дозволяється тримати собак і котів у квартирах, в яких проживає одна сім’я, а також в будинках, що належать громадянам на правах особистої власності – у кількості не більше одної тварини певного виду. Пізніше, вже на місцевому рівні, було встановлено власні правила стосовно кількості тварин. Так, наприклад, відповідно до Правил утримання у м. Києві тварин громадянами, підприємствами, установами та організаціями, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.02.1998 року встановлювалось, що дозволяється утримувати собак, котів (загальною кількістю не більше трьох дорослих тварин) у квартирах, в яких проживає одна сім'я, а також в будинках, що належать громадянам на правах приватної власності. Якщо кількість собак чи котів більша ніж 3 дорослі тварини, то власник тварин ставить на облік в Київський міський госпрозрахунковий центр «Тварини в місті» свій розплідник або притулок (залежно від призначення).
Стаття 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» стосовно кількості тварин, що утримуються, вказує, що вона обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог закону. Закон не передбачає можливості встановлення будь-яких обмежень щодо кількості тварин, що утримуються, органами місцевого самоврядування тощо, отже, будь-які положення місцевих правил утримання тварин, що містять такі обмеження, слід вважати такими, що не відповідають законодавству.
Підсумовуючи, слід зазначити, що, незважаючи на позитивний характер принципової можливості вилучити тварину у людини, яка не поводжується з нею належним чином, постає чисто організаційна проблема: кому має бути передана така тварина? Потрапляння у муніципальний притулок може стати для неї не лише величезною травмою, а й прямо загрожувати життю. Вирішенням проблеми могло би стати запровадження законодавчого регулювання утримання (а, у разі необхідності, - і лікування) конфіскованих тварин за рахунок особи, що вчинила правопорушення стосовно них, до моменту, доки не буде знайдено іншого власника.

Джерела
Дворняги по 25 грн, небезпечні і навіть мертві пси. Як насправді працюють "собачі" аукціони на СЕТАМ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://nash.live/news/society/konfiskatsija-sobak-v-ukrajini.html
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15
Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон України від 21.02.2006 № 3447- IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3447-15
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження гуманного ставлення до тварин» від 22.06.2017 №2120-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-19#n26
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
Уголовное право Российской Федерации. Особенная часть / под ред. Б.В. Здравомыслова. М., 1999. – C. 297
Иксатова С. Т. Привлечение к уголовной ответственности за жестокое обращение с животными / С. Т. Искатова // Вестник Читинского государственного университета. – 2010. – № 7 (64). – С. 51.
Осокин Р. Б. Проблемы уголовно-правового противодействия жестокому обращению с животными / Р. Б. Осокин // Вестник ВИ МВД России. – 2011. – № 1. – С. 44.
Шаззо С. К. Уголовно-правовая характеристика жестокого обращения с животными как разновидность преступлений против общественной нравственности / С. К. Шаззо / Вестник Адыгейского государственного университета. Серия 1: Регионоведение: философия, история, социология, юриспруденция, политология, культурология. – 2009. – № 3. – С. 176-178
Таганцев Н. С. Русское уголовное право / Н. С. Таганцев. – Тула, 2001. – Т. 1. – С. 728.
Про кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 29 квітня 1988 року №5822-ХІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5822-11
Саратова О. В. Жестокое обращение с животными : постановка проблемы / О. В. Саратова // Вестник МВД России. – 2007. – № 4. – С. 51–54.
Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 №2894-ІІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
Закон України «Про тваринний світ» від 13.12. 2001 №2894-ІІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах» від 30.09.2010 № 429 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-10#Text
Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 6 грудня 2012 року № 622 «Про затвердження Правил і норм утримання дельфінів в умовах неволі» від 06.12.2012 № 622 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0278-13#Text
Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ)» від 17.06.2009 №313 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0627-09#n4
Правила утримання собак та котів в м. Києві, затверджені Рішенням Київської міської Ради від 25 жовтня 2007 року №1079/3912 «Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками і котами в м. Києві» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/E52B0EC0DB10C56EC225746400688AD3?OpenDocument
Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР від 17 червня 1980 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0001303-80
Правила утримання у м. Києві тварин громадянами, підприємствами, установами та організаціями, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.02.1998 року