Small harvest and a few thoughts of this sad day (UA)/Маленький урожай. І думки

Відкриття сезону. Ну, відкриття це голосно сказано.
Мама любить ходити в ліс не мріяти, читати чи писати, а щось збирати))) Для мене це теж буває корисно. Основною причиною походу були суниці. Для мене збирання суниць це дуже нудна і монотонна робота, проте як не дивно, але вийшло. Цей аромат ні з чим не порівняти, він просто райський. Полювання на гриби є значно цікавішим заняттям, але наразі їх ще дуже мало. Сьогодні нам трапились чотири маленькі красені.

Писати важко останнім часом.
Не знаю, як описувати власне життя, поки десь там йде війна. Сьогодні новий ракетний удар по торговому центрі у Кременчуку. Десятки поранених і вбитих. Вчора, поки у нас була міні-подорож у сусідній монастир, знов була тривога і удар по Черкасах, який забрав життя людини та ранив кількох. А ще перед цим обстріл багатоповерхівки у Києві. Харківщина... Щодня нові обстріли і жертви.
ЧОГО ВОНИ ЛИШАЛИСЬ В МАГАЗИНІ після оголошення тривоги? Чого керівництво ТЦ не змусило людей піти в укриття? Чесно, відстала від життя трохи, але у моєму місті раніше в усіх супермаркетах під час тривоги покупців висилали за межі магазину (ну далі адекватна доросла людина мала би йти в укриття, але це вже не на відповідальності працівників закладу). Можливо, в останні дні/тижні правила пом'якшили. Але ж війна триває. І наше "забування" на руку ворогу, який, повторю свою думку, не проти знищити побільше саме мирного населення.

Отож, маленькі дрібні радощі мого життя стають не зовсім доречними і я втрачаю натхнення хоч щось писати.
Тому мої нинішні рядки як перевірка зв'язку. Я тут. Я жива.
Чого усім бажаю.