Зима, як і ми, - стійка \ Winter, like us, is stable

Природа вирішила брати приклад з українських людей. Стійкість та незламність нашого народу зима взяла собі на озброєння. Давно такого не пам'ятаю, щоб і перший сніг не розтанув, і снігова баба стояла місяцями, не змінюючи своєї форми. Навпаки, вона вкрилася льодяною кіркою і тепер виглядає справжньою скульптурою. Як пам'ятник.

Nature decided to take an example from the Ukrainian people. Winter has adopted the resilience and indomitability of our people. It's been a long time since I remember that the first snow didn't melt, and the snow woman stood for months without changing its shape. On the contrary, it was covered with an ice crust and now looks like a real sculpture. Like a monument.

Подібно нашим почуття під час війни, від позитивних до болюче-гірких, небо постійно змінює свій настрій. То захмарить до сутінок навіть вдень, то засяє яскравим сонечком, зігріваючи душу. І ти думаєш: адже цей світ був, є і буде існувати завжди. Незалежно від того, що творять люди на землі. Все так само сходить і заходить сонце, так само набігають хмаринки і падає дощ чи сніг. Пори року змінюють одна одну, підкорюючись круговороту планет та світил.

Like our feelings during war, from positive to painfully bitter, the sky is constantly changing its mood. Sometimes it will be overcast until dusk even during the day, then it will shine with bright sunshine, warming the soul. And you think: after all, this world was, is and will always exist. Regardless of what people do on earth. The sun rises and sets in the same way, clouds roll in and rain or snow falls in the same way. Seasons change each other, obeying the cycle of planets and luminaries.

Так само продовжується по колу історія людства. Покоління змінюють одне одного, щоразу з бажанням створити своїм наступникам все кращий, розумніший та комфортніший світ. Адже кожен, хто має дитину, я думаю, завжди мріє про її світле майбутнє. Часто ми намагаємося в дітях 'догнати' те, чого не встигли досягнути самі свого часу.

In the same way, the history of mankind continues in a circle. Generations succeed each other, each time with the desire to create a better, smarter and more comfortable world for their successors. After all, everyone who has a child, I think, always dreams of their bright future. Often we try to "catch up" in children with what we did not have time to achieve ourselves.

Роздумуючи таким чином про людство, я ніяк не можу зрозуміти: для чого деякі держави розгортають підлі війни? Невже у них не буває дітей, невже вони бажають наступним поколінням скніти серед розрухи, одинокими та покаліченими війною? І все більше хочеться зупинити російську агресію. Одним помахом. Терміново і безповоротно. Щоб не гинули ні наші, ні їхні громадяни. Але ж так не буває... Бо комусь у кремлі дуже хочеться цих смертей та руїн. Мабуть, ці недолюди ніколи не дивляться ні на небо, ні на сонце. Морок їх бог. Сліпі варвари, що втратили честь та совість.
Але я знаю: справедливість восторжествує. Україна переможе, бо за нами - правда, воля і честь. І коли навіть зима цьогоріч бере приклад із нашої стійкості, то і природа - на нашому боці. Переможемо разом!✌️

Thinking about humanity in this way, I can't understand: why do some states launch vile wars? Do they not have children, do they want the next generation to languish in the midst of destruction, alone and crippled by war? And there is an increasing desire to stop Russian aggression. In one fell swoop. Urgently and irrevocably. So that neither our nor their citizens perish. But it doesn't happen like that... Because someone in the Kremlin really wants these deaths and ruins. Apparently, these bastards never look at the sky or the sun. Morok is their god. Blind barbarians who have lost honor and conscience.
But I know: justice will prevail. Ukraine will win, because truth, will and honor are behind us. And when even winter this year takes an example from our resilience, then nature is on our side. Let's win together!✌️