Домашнє молоко під час війни / Homemade milk during the war (UA-EN)

Ще в 2020 році ми засіли вдома на піврічний карантин через COVID-19. Тоді люди почали боятися ходити в магазини і супермаркети, аби менше контактувати. Наша родина тоді почала шукати варіанти забезпечення себе продуктами першої необхідності у нас в селі. Так ми знайшли місцевих людей у яких почали купувати овочі, яйця і молоко.

Back in 2020, we settled at home for six months of quarantine through COVID-19. Then people became afraid to go to shops and supermarkets to make less contact. Our family then began to look for options to provide themselves with basic food in our village. So we found local people and started buying vegetables, eggs and milk from them.

Як виявилось, в нашому селі на майже 800 мешканців була всього одна корова. Її власники частину молока продавали охочим, яких на таку кількість населення виявилось не так і багато. Молоко, до речі, було відмінної якості та надзвичайно смачне. Так ми пережили карантин. А через рік коровка захворіла і власники вимушені були її позбутися. Так в селі зникла остання корова.

As it turned out, there was only one cow for almost 800 inhabitants in our village. Its owners sold some of the milk to those who wanted it. The milk, by the way, was of excellent quality and extremely tasty. So we survived the quarantine. A year later, the cow fell ill, and the owners were forced to get rid of her. So the last cow in our village disappeared.

Після цього ми купували певний час фермерське молоко, яке раз на тиждень привозили за попереднім замоленням. Але різницю в порівнянні з домашнім відчули одразу. У фермерського жирність набагато менша, смак трішки інший і тривалість зберігання коротша. З початком війни і поверненням з евакуації додому, ми з радістю сприйняли новину, що колишні власники корови купили на початку року нову корову і молоко знову стало доступне для замовлення. Але оскільки корівка зовсім молоденька, то і молоко у неї набагато смачніше за її попередницю, і жирність, здається також. От з такої трилітрової банки, яку ми купляємо раз на тиждень ми збираємо півлітра вершків до кави, а з решту молока ставимо закисати і робимо з потім з нього творог.

After that we bought farm milk for some time, which was brought once a week by prior request. But the difference compared to home felt immediately. The farmer's fat content is much lower, the taste is a little different and the shelf life is shorter. With the start of the war and returning home from the evacuation, we gladly accepted the news that our old acquaintances had bought a new cow at the beginning of the year and the milk was again available for order. But since the cow is very young, her milk is much tastier than its predecessor, and fat, it seems. Here from such three-liter jar which we buy once a week we collect half-liter of cream to coffee, and from the rest of milk we put to ferment and make from it cottage cheese from it.

Власниця корови розкала нам, що з початком війни, коли в магазинах на певний час пропали молочні продукти і дитяче харчування, до неї почали звертатись мами з маленькими дітьми з нашого і навколишніх сіл, щоб купувати таке необхідне дітям молоко. Були навіть дні, коли вона продавала лише по 300 грам молока на родину, щоб вистачало усім діткам. Я одразу згадав згадки моєї бабусі, коли під час другої світової війни завдяки коровам вдавалося вижити цілим селам з багатодітними на той час родинами. І тільки тепер, у 21 ст, я відчув тепер розповіді бабусі на власному досвіді.

The owner of the cow told us that at the beginning of the war, when dairy products and baby food were missing in the shops for a while, mothers with small children from our and surrounding villages began to turn to her to buy much-needed milk for their children. There were even days when she sold only 300 grams of milk per family, enough for all the children. I immediately remembered the memories of my grandmother, when during the Second World War, thanks to cows, whole villages with large families at that time managed to survive. And only now, in the 21st century, I have now felt my grandmother's stories from my own experience.