Людина-партизанський загін (Ua/En)

Привіт, спільното. Сьогодні знову хочу поділитися з вами своїми думками про відважність наших людей, про сміливість, нескореність та силу духу звичайних українців, які живуть поряд з нами.

Hi. Today I want to share with you again my thoughts on the courage of our people, on the courage, indomitability and strength of spirit of ordinary Ukrainians who live next to us.

В кожної людини різна реакція на небезпеку: дехто ціпеніє від страху, дехто тікає, дехто “прогинається” під окупантів. Та 99 відсотків моїх співвітчизників в час найбільшої біди перетворюються на кремінь. Їх почуття, страх і переживання виходять на зовні потім – після максимальних зусиль заради свободи та титанічних дій, щоб вижити самим і допомогти в цьому іншим. Чоловік, про якого хочу розповісти, належить до цієї основної частини українського народу.

Everyone has a different reaction to danger: some are numb with fear, some run away, some "bend" under the occupiers. But 99 percent of my compatriots turn to flint during the greatest calamity. Their feelings, fears and experiences come out later - after the maximum effort for freedom and titanic actions to survive on their own and help others in this. The man I want to talk about belongs to this main part of the Ukrainian people.

Мова йде про 63-и річного партизана з Харківщини. Це колишній десантник та чорнобилець. Його квартира знаходиться на північній Салтівці. На момент початку війни він з дружиною перебували на дачі під Харковом, звідкіля і велися масові обстріли міста.

Партизан Василь здійснював нічні рейди по поселенню та знімав акумулятори з рашистської техніки, кожен з яких важив по 50 кілограмів. Одного разу він виявив ворожий Урал з боєприпасами. На спальнику він зумів дотягнути до схрону, який облаштував у туалеті на одній з дач, 48 боєголовок. Чоловік чекав на ЗСУ, щоб передати ці трофеї. Ще пан Василь перерізав шланг у російському бензовозові, таким чином пошкодивши його.

We are talking about a 63-year-old partisan from Kharkiv region. He is a former paratrooper and Chernobyl veteran. His apartment is located in northern Saltovka. At the time of the war, he and his wife were near Kharkiv, where the mass shelling of the city took place.
Partisan Vasyl carried out night raids on the settlement and removed batteries from racist vehicles, each of which weighed 50 kilograms. He once discovered the enemy Urals with ammunition. In his dormitory, he managed to reach 48 warheads in the closet he set up in the toilet at one of the dachas. The man was waiting for the Armed Forces to hand over these trophies. Mr. Vasyl also cut the hose in a russian fuel truck, thus damaging it.

Світлина

Через декілька днів після звільнення цього дачного поселення, партизан разом із собакою Мальвою пішов до лісу, адже знав, що там можуть знаходитися тіла наших військових, які загинули в боях. Та рашисти, за своєю найпідлішою звичкою, замінували тіла і чоловік підірвався на одній з мін. Йому відірвало ногу.

Про свій порятунок пан Василь подбав сам та не без допомоги собаки Мальви. Чотирилапа подруга прибігла додому, де знаходилася дружина партизана. По поведінці собаки та по крові, якою була вимащена Мальва, жінка зрозуміла, що сталася трагедія. Сам же партизан використав повідок , як кровоспинний джгут та доліз до позицій наших військових. Лікар говорить, що чоловікові пощастило, адже запал від міни спричинив опік тканин, через який і не почалася масова кровотеча.

A few days after the liberation of this country settlement, the partisan and his dog Malva went to the forest, because he knew that there may be the bodies of our soldiers who died in battle. But the racists, according to their most vile habit, mined bodies and a man exploded on one of the mines. His leg was torn off.
Mr. Vasyl took care of his rescue himself and not without the help of Malva's dog. A four-legged friend ran home, where the guerrilla's wife was. From the dog's behavior and the blood with which Malva was anointed, the woman understood that a tragedy had occurred. The guerrillas themselves used leashes as a tourniquet and reached our military positions. The doctor says that the man was lucky, because the heat from the mine caused burns to the tissues, which did not cause massive bleeding.

На щастя, зараз життю та здоров’ю відважного чоловіка нічого не загрожує. Він перебуває в Харківській лікарні. І хоча втратив ногу та квартиру на Салтівці (будинок, в якому жила сім’я повністю розтрощений), пан Василь налаштований оптимістично і вірить у скору перемогу України.

Це історія не лише про долю 63-и річного чоловіка, а й про велику кількість життів, які він врятував, так би мовити “заочно”. Адже кожен викрадений ним боєприпас міг принести не одну смерть, як нашим військовим так і цивільному населенню. Це історія про Людину, яка змусила понервувати не одного рашиста та вести безрезультатну роботу по пошуку партизанського загону. Це історія про Людину-партизанський загін.

Fortunately, now the life and health of a brave man are not in danger. He is in Kharkiv hospital. And although he lost his leg and his apartment in Saltovka (the house where the family lived was completely smashed), Mr. Vasyl is optimistic and believes in Ukraine’s imminent victory.
This is a story not only about the fate of a 63-year-old man, but also about the large number of lives he saved, so to speak, "in absentia." After all, each ammunition stolen by him could bring more than one death, both to our military and civilians. This is a story about a man who made many racists nervous and carried out fruitless work to find a guerrilla group. This is a story about a partisan man.