Український культурний прорив / Notes from Ukraine: 100 years of the Carol of the Bells (UA-EN)

Усім привіт!
Учора мала приємність бути присутньою в Нью-Йоркському Карнегі-Хол, звісно, онлайн, на live-концерті, присвяченому 100-річчю від дня американської прем’єри славнозвісного «Щедрика» Миколи Леонтовича. Уперше після повномасштабного вторгнення Росії в Україну я змогла слухати музику. Це при тому, що музика — вагома частина мого життя, і моя спеціалізація, оскільки за фахом я музикознавець.

credit

Hello everyone!
Yesterday, I had the pleasure of being present at New York's Carnegie Hall. Online, of course, at a live concert dedicated to the 100th anniversary of the American premiere of Mykola Leontovich's Ukrainian carol Shchedrik (known around the world as "Carol of the Bells."). The presenters of the concert were cult film director Martin Scorsese and American film actress of Ukrainian origin Vera Farmiga.

source

In particular, Martin Scorsese spoke from the stage about the work of Ukrainian composer Mykola Leontovych and Ukrainian film director Oleksandr Dovzhenko. The recording of this concert is now freely available, and if you wish, you can watch it at this link. For me, as a musicologist, The Choir of Trinity Wall Street, American operatic soprano Janai Brugger and the contemporary American composer Trevor Weston became a real discovery.

credit

2,5 години прямої трансляції, і світло в моїй оселі, якого за графіком мало б не бути. Просто збіг. А може і ні. Але я дякую долі за таку можливість почути хорові твори українських композиторів на легендарній сцені світу. Бо це щось на межі фантастики. Запис концерту тепер у вільному доступі, і при великому бажанні його можна переглянути за цим лінком. Ведучими концерту були культовий режисер Мартін Скорсезе (Martin Scorsese) та американська кіноакторка українського походження Віра Фарміга (Vera Farmiga). Нещодня можна почути, як той таки Мартін Скорсезе з легендарної сцени Карнегі-Хол говорить про творчість українського композитора Миколи Леонтовича та українського кінорежисера Олександра Довженка.

Shchedryk Children's Choir, Kyiv

Київський дитячий хор "Щедрик" і американський хор "Трініті Вол-Стріт", музика Максима Шалигіна і Святослава Луньова (мого сокурсника і викладача з композиції в Національній музичній академії України); "Ходить сон коло вікон" і Summertime Джорджа Гершвіна (до речі емігранта з Одеси), музика Леонарда Бернстайна, світова прем'єра твору сучасного американського композитора Тревора Вестона на вірш Сергія Жадана... Усі разом на одній сцені в Карнегі-Хол. Чи могла б я собі таке бодай уявити ще рік тому?!

American composer Trevor Weston (on the right)

А сто років тому на цій сцені, 5 жовтня 1922 року, тріумфувала хорова капела УНР під орудою Олександра Кошиця зі "Щедриком" Миколи Леонтовича. Бо тодішній очільник УНР Симон Петлюра чітко розумів силу культурної дипломатії. На жаль, Україна тоді не вистояла, бо не отримала підтримки Заходу. Але наш "Щедрик" розійшовся по всьому світу, і українська щедрівка стала частиною американської культури. Я писала про це торік у моєму дописі.

The Choir of Trinity Wall Street

Довгий час і навіть донині більшість американців навіть не здогадувалися, що певна частка їхньої культури родом з України, і, на привеликий жаль, хорову капелу Олександра Кошиця і його самого ідентифікували як представника російської культури. Бо навіть до 2014, і, будьмо відверті, до лютого 2022 багато хто не усвідомлював, що Україна – це окрема країна, із своєю багатовіковою історією та самобутньою культурою.

American operatic soprano Janai Brugger

Хто б вам що не казав, але культурна дипломатія завжди була і буде ефективним інструментом для налагодження цивілізаційних мостів між країнами світу. Бо саме культура є обличчям будь-якої нації. І хоча велика частка української культури впродовж останніх двох століть була вкрадена і присвоєна Росією (в такий самий спосіб, як це вона робить зараз), істинне, правдиве коріння культури неможливо приховати. НІКОЛИ. Бо є таке поняття, як традиція і культурний генокод.

Ми обов'язково повернемо все своє в рідне лоно. Усіх наших митців і діячів, на яких ворожа країна почепила ярлик "русский". Чужого нам не треба. Бо ми не варвари, а цивілізована нація. І нарешті світ почне нас по-справжньому відкривати для себе.

Тож нехай такі знакові події, як вчорашній концерт в Карнегі-Хол, стануть потужним стартом для українського прориву. Бо, повірте мені на слово, в західному світі дуже мало досліджень, присвячених українській музиці, літературі, живопису, культурі в цілому. Бо нами особливо і не цікавилися. Позаяк Росія всіляко придушувала наш голос своєю пропагандою, обдаровуючи світові культурні інституції своїми кривавими грантами, а українську культуру часто видавала за свої здобутки. Відтак наша культура на Заході завжди розглядалася крізь російську оптику. Але нарешті ми маємо шанс говорити про себе на весь голос. Шанс, оплачений надто дорогою ціною. І про це щодня потрібно пам'ятати, наполегливо, на всіх фронтах доводячи світу те, що ми були, є і будемо.