My Thoughts During the War / Роздуми під час війни #freewrite (UA-EN)

Сьогодні минуло два тижні, як ми з родиною змушені були покинути власний дім під Києвом, тікаючи від ракетних обстрілів. Так боляче було залишити все: дім, який ми збудували власними руками, наш квітучий сад із плодовими деревами, про який ми дбали з особливою любов'ю. Але один нелюд і кат у світі за мовчазної згоди своїх підданих украв і зруйнував мирне життя і майбутнє всіх українців, усі наші плани і мрії.

This ancient Ukrainian house is about 200 years old. Its a silent witness of history which saw the First and Second World Wars. But the walls of this old house are still strong.

Today, two weeks have passed since my family and I were forced to leave our home near Kyiv, fleeing rocket fires. It was so painful to leave everything: the house we built with our own hands, our flowering garden with fruit trees, which we cared for with special love. But one villain and executioner in the world with the tacit consent of his subjects stole and destroyed the peaceful life and future of all Ukrainians, all our plans and dreams.

Ми не поїхали з України, хоча наші друзі з Польщі, Німеччини, Фінляндії, Словаччини готові були надати нам притулок. Але ми лишилися в Україні, бо тут наш дім, рідня, друзі, наші спогади...

We did not leave Ukraine, although our friends from Poland, Germany, Finland, Slovakia were ready to give us asylum. But we stayed in Ukraine, because here is our home, relatives, friends, our memories ...

Ці два тижні я тішу себе надією невдовзі повернутись додому, попри всі страшні новини, постійні вибухи і невизначеність, яка постала перед багатьма українцями. Бо ми століттями боремося за свободу і незалежність України. І зараз кожен громадянин в моїй країні готовий за неї померти, позаяк Свобода — це наше повітря, яким ми дихаємо.

These two weeks I am happy with the hope of returning home soon, despite all the terrible news, constant explosions and uncertainty that worries all Ukrainians. Because we have been fighting for the freedom and independence of Ukraine for centuries. Now every citizen in my country is ready to die for it, because Freedom is our air that we breathe.

Там, де ми зараз тимчасово перебуваємо, щодня чуємо повітряну тривогу. Ці звуки вже стали частиною повсякдення всіх громадян Україні. Але життя триває, бо тут працюють магазини, перукарні, банки, люди ходять по вулицях. Тільки тривога ховається в кожному з нас.

Where we are now temporarily stay, we hear the air alarm every day. These sounds have already become a part of everyday life of all citizens of Ukraine. But despite this, life goes on. Only anxiety lurks in each of us.

Зараз психологічно мене рятує мій новий чотирилапий друг Брецель — найкращий психотерапевт. Ми щодня ходимо з ним на прогулянки до ставка. Прозора гладь води мене заспокоює і нагадує озера краю, де залишився мій дім.

This is my new four-legged friend Bretzel

Now my new four-legged friend Bretzel, the best psychotherapist, is saving me psychologically. We go for walks with him to the pond every day. The transparent surface of the water calms me and reminds me of the lakes of the region where my house remained.

Я твердо вірю в те, що навесні, коли пробуджується життя, смерть не може бути переможцем. Бо тиран у бункері не здатен збагнути, що посилати рабів визволяти вільний народ — це безумство. Вони ніколи нас не зрозуміють, бо вони не знають що таке смак свободи. Бо українці мають спрагу до життя, а усвідомлення смаку життя дає нам енергію дії. Тому ми такі незламні.

A local pond where Bretzel and I go to walk

I firmly believe that in the spring, when life awakens, death cannot be the winner. Because the tyrant in the bunker is unable to understand that sending slaves 'to liberate' a free people is madness. They will never understand us because they do not know what is the taste of freedom. Because Ukrainians have a thirst for life, and awareness of the taste of life gives us the energy of action. That's why we are so unbreakable.

Зранку я прокидаюся від вранішнього співу пташок за вікном. І здається, що наче я вдома, бо так само в цю весняну пору пташки співають у моєму саду. Останні дні я уявляю, як у моєму саду розквітають синьо-жовті крокуси, жовтим цвітом всипані кущі кізилу та форзиції. Ви звертали увагу, що перші квіти навесні мають барви українського прапора? Синій і жовтий. Якщо ці кольори змішати на палітрі, то вони утворять зелений колір: колір весни, здоров'я, життя, мирного спокою.

Every morning I wake up from the birdsong outside the window. It seems to me like I'm at home, because the birds are singing in my garden this spring as well. For the last few days I have been imagining blue-and-yellow crocuses blooming in my garden, yellow flowers of dogwood and forsythia bushes. Did you notice that the first flowers in spring have the colors of the Ukrainian flag? Blue and yellow. If these colors are mixed on the palette, they form a green color: the color of spring, health, life, peace.

The abandoned houses in a Ukrainian village, where my family and I are temporarily staying during the war

Я твердо вірю, що прийде час, і наші вороги "згинуть, як роса на сонці". Це слова з українського гімну. Бо Світло України має раз і назавжди перемогти Темряву московії, яка вийшла з диких лісів і болот. І це їхнє потворне криваве болото нарешті їх поглине. А морок і смерть нарешті накриють її саму. Бо час збирати каміння ненависті і терору, які росія століттями розкидала на землях різних народів.

I firmly believe that the time will come and our enemies will "perish like dew in the sun." These are words from the Ukrainian anthem. Because the Light of Ukraine must once and for all defeat the Darkness of moskovia, which came out of the wild forests and swamps. The darkness and ugly bloody swamp will finally engulf all Russians. Because it is time to collect the stones of hatred and death, which russia has been scattering for centuries in the lands of different nations.