The pain that awaits around the next corner of life...

Today the city lived with me my pain ... A week ago I was moving as if on a straight road illuminated by the sun road and did not know that great pain was waiting for me at the next corner of life...

Сьогодні місто ділило зі мною мою біль... Тиждень тому я рухалась наче по осяяній сонцем прямій дорозі і не знала, що велика біль чекає на мене за наступним рогом життя...

My father, in good health, despite his advanced age, happily greeted us in our yard every day as we left our summer home. We drank our favorite coffee with cream and cinnamon, discussed our plans, shared our emotions. We came to the kitchen, and my dad had already brought water from the well, lit firewood in the stove. He felt needed and useful in his 81 years, he loved to serve us, and we took care of him and it's called happiness!

Мій тато, в гарному самопочутті, не зважаючи на свій похилий вік, кожного дня радісно зустрічав нас на нашому подвір'ї, коли ми виходили з нашого літнього будинку. Ми пили нашу улюблену каву з вершками та корицею, обговорювали наші плани, ділились своїми емоціями. Ми приходили на кухню, а тато вже встиг принести воду з колодязя, розпалити дрова в печі. Він відчував себе потрібним та корисним в свої 81 рік, він любив служити нам, а ми піклувалися про нього і це називається щастя!

And suddenly one day trouble came - a vascular accident - a stroke !!! At that time we did not know about it and did not know what would happen next. Dad felt some change, as if the coordination of the body was barely disturbed. We decided to do a computed tomography to prevent worsening.
I said goodbye to my dad for a while, making sure it wasn't a serious violation. He was cheerful and danced with his granddaughter before getting in the car. This is how my daughters last saw their grandfather: beautiful and cheerful! The hospital said that he would receive treatment for a week and everything would be fine. He stayed there ... And three days later I saw a paralyzed person who could not speak or walk ... And it is unbearable to see !!! My strong and self-sufficient dad lies motionless and his mind and body are out of control ...
I don't know if I will see my dad again, as he was before, if I will be able to talk to him ... Will death take him to where my mother went unexpectedly two years ago ...

І раптом одного дня прийшла біда - судинна катастрофа - інсульт!!! Тоді ми ще не знали про це і не знали що буде далі. Тато відчув якісь зміни, наче ледь порушена координація тіла. Вирішили зробити комп'ютерну томографію, щоб не допустити гіршого стану.
Я прощалася з татом ненадовго, будучи впевнена це якесь не дуже серйозне порушення. Він був бадьорий і танцював з внучкою перед тим, як сісти в машину. Ось таким і побачили мої доньки востаннє свого дідуся: красивого і веселого! В лікарні сказали - тиждень прийме лікування та буде все добре. Він залишився там... А через три дні я побачила паралізовану людину, яка не могла говорити та ходити... І це нестерпно бачити!!! Мій сильний і самодостатній тато лежить нерухомо та його розум та тіло не контрольовані...
Я не знаю чи знову побачу мого тата, такого яким він був раніше, чи зможу поговорити з ним... Чи смерть забере його туди, куди два роки тому пішла несподівано моя мама...

The pain that became dull after my mother's death, intensified in my heart with new force ... I walked around the city and thought that life is so cruel, if you do not hope to meet in eternity ...
Here I passed the Market Square, which is so beautiful in autumn attire! And then you I saw my favorite Dominican Cathedral, which saw the joyful events of my life: my son's wedding, my daughter's baptism ... Next to the bride sat in her luxurious white car ... It's always like that: at the same moment, some people are born, others get married , and others are suffering ... Today I came to light a candle and pray to God to free my dear dad from suffering ...

Біль яка стала тупою після смерті мами, загострилась в моєму серці з новою силою... Я йшла по місту і думала про те, що життя настільки жорстоке, якщо не надіятись на зустріч у вічності...
Ось я минула площу Ринок, яка в осінньому вбранні настільки прекрасна! А далі видно мій улюблений Домініканський собор, що бачив радісні події мого життя: весілля мого сина, хрестини моєї доньки... Поряд наречена сідала в своє розкішне біле авто... Так є завжди: в ту саму мить одні люди народжуються, інші одружуються, а інші страждають... Сьогодні я прийшла запалити свічку і помолитись за те, щоб Бог звільнив від страждань мого дорогого тата...